Вони затьмарюють і розмивають в українському суспільстві ефект від резонансного кремлівського примусу. Це особливо актуально для регіонів, розташованих як поблизу окупованого Криму, так і фактично на лінії фронту на сході України, а також поряд з державним кордоном з Росією. 

Треба визнати, що для експертів з питань безпеки залякування і розпалювання токсичного страху – одна з цікавих форм маніпуляції для аналізу, особливо під час будь-якої кризи, загострення або передбачуваної ескалації. Оскільки дезінформація розроблена Кремлем для того, щоб відігравати важливу роль в прикритті фактичної ворожості заздалегідь спланованих ним сценаріїв, то ці кампанії містять зловмисні наративи, що апелюють до людських емоцій і осліплюють раціональне мислення – як раз те, чого саме чекає противник, щоб стимулювати у цільових групах населення України серйозні прорахунки в сприйнятті загроз і спровокувати їх на неакуратну, безрозсудну поведінку.

Військовий психоз

Пронизлива переконливість кремлівської дезінформації, посилена неминучим відчуттям військового психозу, атакує суспільні зв'язки і вузли внутрішньої комунікації у найбільш уразливих регіонах України, перевіряючи цим різні соціальні групи на їх стійкість.

Передбачуваність і амплітуда реакцій населення на спотворену інформацію про ескалацію війни корелюються з кількома демографічними, соціально-економічними та психологічними чинниками і можуть бути розділені на чотири основні категорії:

1. параліч волі, відчуття безсилля і безпорадності через нездатність що-небудь змінити;

2 . обмежена тривога з практичною готовністю до реальних дій з підвищення власного виживання;

3. певна паніка і непереборне бажання щось необачно зробити, не маючи чіткого плану або ясних інструкцій з боку влади;

4. апатична байдужість, посилена втомою від епідеміологічних обмежень та інших насущних проблем.

Оскільки в Україні відсутня система регулярного виміру оціночних установок і патернів поведінки, пов'язаних зі стійкістю суспільства, можна тільки приблизно припустити розміри цих різних груп. Тим не менш, деякі побічно релевантні соціологічні дані вказують на тривожні цифри щодо ряду показників на сході і півдні України – імовірно найбільш вразливі регіони, які зачепив вплив Кремля і його ворожа діяльність.

Показово, що число тих, хто вважає себе патріотами України, на сході та півдні країни в середньому на 10 процентних пунктів нижче, ніж в інших регіонах. Приблизно 50% населення на півдні і сході України готові розглянути варіант захисту країни зі зброєю в руках, але і це показник знову-таки нижчі в середньому на 15 процентних пунктів у порівнянні з іншими регіонами України.

Цілі Кремля

Існує чимало відтінків і тіней в цю тривожну ситуацію, створеної рішенням Кремля залякати Україну перекиданням своїх військ до її кордонів. Щоб уникнути неконтрольованого поширення потенційно шкідливих спекуляцій, розумно утриматися від будь-яких прямих пророкувань і передрікань стосовно неминучості військових атак проти України. При цьому важливо все ж визнати високий рівень правдоподібності загроз безпеки, що створюються громіздкими кроками Кремля як у фізичному середовищі, так і в інформаційному просторі.

Використовуючи методи рефлексивного контролю в своїх дезінформаційних шарадах, Кремль хоче досягти кількох цілей одночасно – спровокувати деякі соціальні групи в Україні на помилкові судження про ймовірність загроз і свою особисту безпеку, а також придушити готовність чинити опір і захищати країну у тих громадян України, хто має відповідні знання, навички і досвід, накопичений за останні сім років.

У такі критичні часи ніяк не можна недооцінювати значення стратегічних і кризових комунікацій, орієнтованих на внутрішню публіку. Цілеспрямований діалог і обмін повідомленнями з різними соціальними групами не менш важливий, ніж тестування військової підготовки і поліпшення загальної обороноздатності країни. Більше того, достовірні маркери сприйняття загроз (внутрішніх, зовнішніх і гібридних) повинні використовуватися для інструментального виміру фактичного рівня стійкості суспільства, а потім адекватно доноситися і пояснюватися населенню для підвищення їх готовності до стресів і громадської безпеки в умовах можливої ​​кризи.

З огляду на багатоукладність та складність українського суспільства, вектор напрямку і поширення стратегічних комунікацій повинен бути спрямований не тільки на національний або міжнародний рівень, але перш за все на місцевий та регіональний. Наразі в Україні відсутній такий системний підхід, хоча країна має великий потенціал для його розвитку, заснований на багатому досвіді висококваліфікованих професіоналів, практиків та фахівців зі збройних сил, сфер безпеки, контррозвідки, соціальних дисциплін і ЗМІ.

Рішення

Крім явно необхідної політичної уваги до регіонів, оперативні навчання підрозділів територіальної оборони в Херсонській області можна назвати успішним прикладом адекватної діяльності у відповідь, яка не тільки практично корисна, але й посилає потрібні сигнали у фізичному, інформаційному і психологічному вимірах. Ще один недавній випадок ефективного військово-цивільного співробітництва в Україні – це швидко проведене і добре задокументоване розслідування фейка про смерть дитини, нібито спричинене атакою українського безпілотника. Інвестиції в критично важливу інфраструктуру та її терміновий ремонт, а також запуск місцевих платформ для підвищення суспільної та громадської безпеки – усі ці дії впливають безумовно позитивно на стійкість суспільства в уразливих регіонах України.

У цілому ж, будь-яка успішна реформа, результати якої цінуються і приносять відчутну користь у повсякденному житті українців, підвищує їх готовність протистояти агресії Кремля і відкриває більш обнадійливі і безпечні перспективи для наступних поколінь. Це і повинно стати національним кредо стійкої України на багато років вперед, яке буде міцно підтримуватися західними демократіями й іншими партнерами, що бажають Україні свободи і процвітання.

Автор: Дмитро Теперік