Загальна установка щодо держави серед жителів міста Харкова є доволі різною: у 34,2% опитаних вона є крайньо негативною,  23,1% – поміркованою, 18,1% – переважно негативною, 13,5% – умовно поміркованою, 11,1% – помірковано-позитивна.

Особосту готовність брати негайну участь в оборонних діях в рамках своєї підготовки і можливостей в разі нападу на Україну затвердило 19,3% опитаних в місті Харків. 51,5% зазначили, що вони точно не готові і 29,1% не можуть відповісти на це запитання. 

Якщо йдеться про захист своїх прав та інтересів у разі їх порушення, харків´яни надають перевагу таким заходам і способам, як збирання підписів під колективними петиціями (24,9% опитаних). Також респонденти зазначили, що розглядають для цього участь у законних мітингах та демостраціях (20,9%) і участь у передвиборчих кампаніях (19,4%). 4% опитаних зазначили, що готові пікетувати державні установи. На думку 37,8% опитаних мешканців Харкова, жоден із перелічених заходів не здається ефективним і припустимим. 17,6% не змогли відповісти на дане запитання.

На запитання, хто у несе головну відповідальність за початок воєнних дій на Донбасі,  38,1% опитаних харків’ян вважає, що Росія, а 10,8% опитаних бачить відповідальних в цьому США. 20,8% респондентів називає винною Росію і Україну в рівній мірі, а 10,8% – Україну. 5,8% – незаконні збройні формування на Донбасі. Затрудняються відповісти на це запитання 12,8% опитаних.

Найбільш прийнятною стратегією вирішення військового конфлікту на Донбасі для жителів Харкова є політико-дипломатичний шлях через реінтеграцію на рівних з іншими регіонами України умовами (відновлення статусу, який вони мали до 2014 року) (61%). Натомість тільки 6% опитаних вважають, що Донбас потрібно повертати воєнним наступом на непідконтрольні території, тобто силою. 19,9% виступають за політико-дипломатичний шлях з  наданням особливого статусу регіону, 9,8% взагалі відмовляються від повернення зараз і в майбутньому. 8,8 % респондентів виступає за ізоляцію Донбасу і замороження конфлікту з надією, що вдасться його повернути пізніше та 3,5% вважають, що має бути інша стратегія вирішення військового конфлікту.

Однозначних уявлень про військовий конфлікт на Донбасі серед опитаних в Харкові немає. Так, третина респондентів (31.8%) вважають, що збройний конфлікт на Донбасі – це Війна між Росією і Україною, а 12,8 % опитаних визначають як Громадянську війну (внутрішній збройний конфлікт між громадянами України). Для 14,3% – це одночасно і війна між Росією і Україною та внутрішній конфлікт. 13,5% опитаних вважають збройний конфлікт на Донбасі боротьбою за вплив в регіоні між Заходом (США, ЄС) і Росією, а 16,8% – Боротьба між російськими і українськими олігархами. Серед опитаних 9,3% затрудняються відповісти на це запитання. 

На питання оцінити свій середній рівень стресу майже третина респондентів (29,1%) відзначають його як високий. Половина опитаних (50,3%) визначають свій рівень стресу як середній, і 20,6% – як низький. Натомість, переважна більшість опитаних (79,4%) вважаються, що низький рівень стресу є для них здоровим, 17.3% – середній та 3,3% – високий.

На питання, яким має бути статус російської мови в Україні 48,2% опитаних жителів Харкова відповіли, що бачать російську в якості другої офіційної мови в Україні. 30,9% респондентів зазначили, що російська мова не повинна мати будь-якого офіційного статусу в Україні.  11,1% опитаних бачать в ролі другої офіційної мови, але лише на Півдні та Сході України, тільки 1% хотіли б бачити російську мову другою офіційною, але лише для Донецької та Луганської областей. 7,8% респондентів не змогли відповісти на дане питання.

На питання про мову неформального спілкування, 60,9% респондентів відповіли, що користуються переважно російською мовою. 27,8% – використовують і українську, і російську, в залежності від обставин. 6% – використовують переважно українську мову, а 4,5% опитаних користуються сумішшю української та російської мов.

Ставлення жителів Харкова до обов’язкового повсюдного використання української мови у сфері обслуговування є різним: повністю підтримують та скоріш підтримують 26,6% і 24,1% опитаних відповідно. 18,8% – скоріше не підтримують, а 22,3% зовсім не підтримують обов'язкового повсюдного використання української мови в сфері обслуговування. Затрудняються відповісти на це запитання 8.3% респондентів

На питання, якою мовою респонденти хотіли б отримувати інформацію зі ЗМІ стосовно тем, які їх цікавлять було отримано такі відповіді: 11,8% опитаних харків’ян висловили бажання отримувати інформацію лише українською мовою, 38,1% – виявили бажання отримувати інформацію і українською, і російською мовами в рівній мірі, для 19,3% опитаних респондентів немає значення. 30,6% бажають лише російською.

Практично половина харків’ян (49,6%) повністю позитивно ставиться до того, щоб держава відігравала ключову роль в регулюванні і забезпеченні рівня життя своїх громадян. 30,3% опитаних висловили скоріше позитивне ставлення. Негативне відреагували на дані функції держави 11,8% респондентів, з них тільки 4,8% різко негативно і 7% – скоріше негативно. 8,3% опитаних не змогли відповісти на дане запитання.

Стосовно рівня незалежності прийняття рішень від втручання Києва, половина респондентів (88,5%) вважає прийнятною для себе незалежність від центральної влади. З них 43,5% вважає, що всі рішення мають прийматися самостійно, а 45% опитаних вважає, що влада повинна мати право приймати рішення стосовно питань тільки місцевого значення. Твердження про те, що думка місцевої влади повинна мати рекомендаційний характер, підтримали 11,5% опитаних.

Більшість жителів міста Харків не погоджуються з тезою (71,1%), що центральна влада в Україні приділяє достатньо уваги вирішенню проблем у їхньому регіоні. Серед них третина опитаних (38,6%) повністю не погоджуються і 33,1% – тих хто скоріш не погоджується. З 12% опитаних, які погоджуються з даним твердження, тільки 2% повністю погоджуються, а 10% – скоріше погоджуються. 16,3% опитаних не змогли відповісти на дане запитання.

У питанні щодо ставлення до декомунізації в Україні, 35,8% респондентів однозначно не підтримують процес декомунізації, частина жителів Харкова висловила свою неоднозначну підтримку, адже 26,1% опитаних у чомусь її підтримують, у чомусь ні. Однозначно підтримують 20,3% опитаних. Байдужість до процесу декомунізації висловило 9,3% опитаних. 8,5% – не змогли відповісти на дане запитання.

Думка щодо локальної ідентичності у Харкові серед респондентів поширена наступним чином: громадянами України перш за все себе вважає 58,1% опитаних. Натомість, перш за все себе вважають мешканцями свого населеного пункту 23,3% опитаних і 2.8% – мешканцями регіону. Також цікавим є те, що в першу чергу 6,3% опитаних вважать себе громадянами колишнього Радянського Союзу, і 4% – громадянами світу. На запитання, Якою мірою Ви пишаєтесь чи не пишаєтесь тим, що є громадянином(кою) України, більшість жителів міста Харків, дали позитивну відповідь, а саме дуже пишаються 29.3% і скоріше пишаються 29,6% респондентів. Натомість, 19,3 % опитаних не пишаються тим, що є громадянами України, з яких 9.3% – зовсім не пишаються і 10% – скоріше не пишаються. 21,8% опитаних не можуть відповісти на це запитання.

На запитання, чого найбільше побоюються жителі Вашого міста, абсолютна більшість опитаних відзначила погіршення економічної ситуації (71,2%). Другим страхом респонденти відзначають зовнішню воєнну агресію (50%), 45.7% опитаних побоюються  епідемії, включно з епідемією коронавірусу. Частина опитаних побоюється проблема злочинності та корупції (38,6%). Конфлікти на політичній основі турбують 26,9% респондентів.

На питання, як ви вважаєте, у випадку виникнення яких з перерахованих проблем міська влада зможе забезпечити ефективну комунікацію з іншими представниками міста з метою вирішення проблеми, жителі Харкова вважають, що найкраще комунікація буде відбуватись з питань: епідемії, включно з епідемією коронавірусу (14,55) та погіршення економічної ситуації (12,7%).  12,4% опитаних вважають, що влада зможе забезпечити ефективну комунікацію у випадку можливої зовнішньої воєнної агресії, 9.1% – злочинності та корупції, 8,6% – конфліктів на політичній основі. 

Думка щодо того, чи достатнім є рівень професіоналізму місцевої влади у вирішенні потенційних проблем  відображені наступним чином:

- погіршення економічної ситуації і матеріального становища жителів (17,9%);

- зовнішньої воєнної агресії (10,4%);

- епідемії, включно з епідемією коронавірусу (15,2%);

- злочинності та корупції (12,6%);

- конфліктів на політичній основі (9,3%);

Геополітична позиція щодо Європейського Союзу та НАТО є здебільшого негативною та нейтральною, а саме 33,4% та 25,6% відповідно. Позитивно до ЄС ставляться 25,6% харків’ян, а 9% мають невизначену позицію, 6,3% мають неоднозначне ставлення до ЄС.

Геополітична позиція харків’ян щодо РФ є переважно негативною (54,4%). Амбівалентна позиція до РФ у 5,8% опитаних, 11,6% мають нейтральну позицію. Серед респондентів 14,7% мають позитивне ставлення до РФ, також 13,4% не визначились зі своєю позицією.

Найбільш позитивну роль в історії України, на думку харків’ян, відіграв Л. Кучма – 5,75% опитаних, Л. Кравчук – 5%, М. Грушевський – 4%,В. Чорновіл – 4%, В. Ленін та М. Хрущов – 3,25%, В. Чорновіл та Й. Сталін – 2,5%, Г. Жуков, С. Петлюра, Л. Брежнєв – 2%., С. Бандера – 1,5%, В. Стус та П. Скоропадський – 1%, С. Корольов – 0,75% респондентів.

На думку опитаних, найбільш негативну роль в історії України в ХХ столітті відіграв Й. Сталін – 16,75% опитаних. Попри прохання зазначати саме діячів 20-го століття, низка респонтів вказали діячів 21-го століття, як от П. Порошенка – 8,75%, В. Януковича – 7,5%. В. Леніна згадали 6% опитаних, Л. Кравчука  – 5,5%. С. Бандера був згаданий 4.5% респондентів, 4,5% опитаних вважають негативною постаттю у відношенні України М. Горбачова, А. Гітлера – 4% та Л. Берія – 3%, В. Путін та Р. Шухевич – 2%, Г. Жуков, І. Мазепа, Б. Єльцин, В. Молотов – кожен по 1%.

Не вказали жодну історичну постать 36.25% респондентів. 

Довідково:

Опитування було проведено Міжнародним центром оборони та безпеки (ICDS) у межах програми “Стійка Україна” за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Естонії в рамках програми співпраці в сфері розвитку.

У межах дослідження було опитано 400 мешканців у м. Харків. Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і без врахування дизайн ефекту) не перевищує: 4,9% для показників близьких до 50%, 4,3% — для показників близьких до 25%, 2,9% — для показників близьких до 10%, 2,2% — для показників близьких до 5%. 

Додаткове роз'яснення щодо загальних установок щодо держави:

Загальна установка респондента щодо держави визначається за допомогою його відповідей на індикатори соціологічного тесту «GSR—5», що звертається до оцінок респондентами ефективності української держави, їх думок про майбутнє України, оцінок умов життя населення, досягнень та невдач України за часи незалежності, а також задоволеності подіями, що відбуваються в країні.

Отримані результати обробляються за допомогою методів багатомірної статистики, що дозволяє виокремити 5 загальних установок щодо держави:

1) Крайньо негативна — однозначно негативно оцінюються умови життя, а також поточні події в державі, за іншими показниками (ефективність держави, очікування щодо змін у державі, а також оцінка досягнень за 30 років незалежності) близько 90% цієї групи дають негативні оцінки.

2) Переважно негативна — негативні оцінки переважають над проміжними майже за кожним з показників. Виключення складає очікування щодо змін у державі — кількість негативних та проміжних оцінок є майже однаковою.

3) Умовно поміркована — за всіма показниками спостерігається суміш негативних та проміжних оцінок.

4) Поміркована — майже за всіма показниками проміжні оцінки переважають над негативними, а в частині очікувань щодо змін у державі не тільки проміжні оцінки становлять більше половини усіх відповідей, а й додається близько 30% позитивних оцінок.

5) Помірковано-позитивна позиція — майже за всіма показниками оцінки носять змішаний помірковано-позитивний характер, а очікування щодо змін у державі взагалі є переважно позитивними (75% усіх оцінок)