20-21 травня 2021 р. в рамках міжнародного семінару з питань стійкості та безпеки відбулись практичні сесії з представниками громадських організацій, науковцями та міжнародними експертами. 

У ці дні за участі спеціалістів відбулися панельні дискусії, на яких були обговорені питання соціальних і психологічних аспектів стійкості, законотворчого питання побудови національної стійкості, кібербезпеки та багато інших.

Під час дискусії, зокрема, було розглянуто декілька моделей національної стійкості: модель Великобританії, Нідерландів, Нової Зеландії та України. 

“Досвід країн у цій сфері різний, вибір моделі забезпечення національної стійкості залежить від потреб держави, її належності до певних міжнародних організацій, альянсів. Так, держави-члени НАТО орієнтуються на визначені цією організацією рекомендації щодо стійкості”, - зазначила Ольга Резнікова, завідувач відділу проблем стратегічного планування центру безпекових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД).

Широкий резонанс викликало питання багатонаціональних аспектів та підходів до стійкості, в тому числі, на прикладі НАТО. Під час обговорення цього питання Томас Єрмалавічюс, керівник досліджень Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) актуалізував 7 базових вимог до національної стійкості: щодо державних послуг, енергетичних питань, міграційних процесів та інші. 

“НАТО також робить наголос на інфраструктурі, готовності цивільного населення, безперебійності надання послуг, акумуляції резервів та забезпеченні доступу до них, а також на різноманітних процедурах, які полегшують швидке реагування на кризи”, - висловився дослідник.

Сергій Дембіцький, доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України у своїй доповіді проаналізував соціологічний вимір національної стійкості, виокремивши основні загрози для неї та ставлення до них українців. Запропоновані у доповіді індикатори стійкості певним чином визначили пріоритетні сфери зміцнення стійкості.

“Рівень аномії в Україні залишається високим. Тобто зневіра в те, що існують певні норми, які дають нам змогу спільно діяти для вирішення спільних проблем, — характерна для абсолютної більшості населення. А от геополітичні орієнтації нас, навпаки, диференціюють”, - вважає соціолог. 

Актуальною була доповідь Олега Покальчука, соціального та військового психолога про психологічні аспекти та виміри національної стійкості, особливо пов’язаних із пандемією COVID-19. Були відзначені конструктивні та деструктивні результати пропаганди в умовах пандемії. 

“Пропаганда противника завжди використовує ті слабкі речі у суспільних групах — ідеологічні розбіжності, культурні відмінності, і перетворює їх у конфліктні, кризові”, - вважає Покальчук. Важливим чинником, на думку учасників дискусії, є шлях держав від резистентності до резильєнтності і переосмислення стійкості в позитивному вимірі.

Важливою в аспекті стійкості, на думку експертів, є комунікація та діяльність засобів масової інформації. Останні розглядаються як дієвий інструмент зростання національної стійкості, проте, в деяких випадках ЗМІ виконують явно деструктивну функцію у питанні формування стійкості. Важливим питанням для обговорення в цьому контексті постала проблема онлайн-дезінформації, про яку розповіли Рената  Мацкявічене та її колега Даля Банкаускайте з Литви.

Окрема увага експертного середовища була зосереджена на питаннях кібербезпеки як основоположної в системі національної безпеки та стійкості.

“В інформаційному просторі миру нема - є тільки постійна боротьба”, - зазначив капітан Андрус Падар, командувач Ліги кібербезпеки Естонії. 

Ксенія Ілюк, програмний менеджер Детектор медіа та аналітик програми Стійка Україна представила аналітичні напрацювання команди проекту, зокрема розповіла про комплексність поняття стійкості та презентувала індикатори для кількісного виміру стійкості суспільства. Дослідниця пояснює, - “Стійкість - комплексна, тобто за своєю природою концепція стійкості має багато нашарувань, вимірів та застосовується чи не до всіх сфер нашого життя: психологія, екологія, фізика й багато інших. Її не можна спрощувати й зводити до однієї формули, адже сучасні загрози гібридні, тому відповідати на них маємо комплексно та багаторівнево”. Команда проекту на першому етапі визначила понад 150 індикаторів стійкості й продовжує працювати у цьому напрямі для формування комплексної системи виміру стійкості суспільства до інформаційних, комунікаційних та когнітивних загроз.

Практичні навички та вміння учасників панельних дискусій були закріплені під час симуляційної гри з використанням міждисциплінарних сценаріїв посилення стійкості, яку представив директор Міжнародного центру безпеки Валерій Кравченко.

“Стійкість - це не лише здатність держави відновлюватися після втрат, наприклад, стійкість критичної інфраструктури, але й соціальна стійкість”, - вважає спікер.

Програма “Стійка Україна” продовжує розвивати інструменти виміру та посилення стійкості. Керівник програми Дмитро Теперік резюмував: "Вимірюваний, а не декларативний рівень нашої індивідуальної та колективної підготовки до кризових ситуацій буде одним з вирішальних чинників для перевірки рівня стійкості як на місцевому, регіональному, так і національному рівні".