Модерував обговорення програмний директор цієї організації Андрій Загородський.

У вступному слові він наголосив на тому, що стійкість складається з «трьох М» - міждисциплінарності, міжсекторальності та міжгалузевості, а отже відповіді щодо її вимірюваності та концепції загалом можливо знайти на стику спеціальностей. Саме тому до участі у дискусії були запрошені соціологи, соціальний психолог, експерт з питань безпеки, експерти Національної платформи стійкості та згуртованості і представники бізнесу.

Відкрив обговорення Сергій Дембицький, доктор соціологічних наук, заступник директора Інституту соціології НАН України. Він розповів про «парасолькову» методику, яка використана у черговій хвилі моніторингу «Українське суспільство». Вона була проведена наприкінці червня – початку липня 2024 р. й досліджувала один з аспектів стійкості – оцінку населенням сьогоднішньої позиції України у війні з РФ.

Методика передбачає спеціальну шкалу, яка вимірює установки населення щодо такої позиції. До цієї шкали, по-перше, входить оцінка результатів військового протистояння України. 42% вважають ці результати хорошими або задовільними. 21% оцінює їх як загалом погані. Але майже 37% не змогли відповісти, що вказує на загальну та тривалу невизначеність, яка панує у суспільстві.

Інші індикатори – думка населення про сценарії, за якими підуть військові дії; оцінка актуальних можливостей українського суспільства та держави у веденні війни; оцінка того, наскільки сприятлива для України міжнародна ситуація щодо ведення війни; думка щодо того, хто – Україна чи Росія – опиниться у більш виграшному становищі після завершення війни.

Далі соціологи формують інтегральний показник – респонденти попадають в одну з категорій: від тих, хто має виразно позитивні установки, до носіїв виразно негативних. Також є група тих, хто не визначився, й вона найбільша. 

Кожна з категорій аналізується з точки зору пояснювальних чинників, які впливають на формування саме такої позиції. Серед них – відсутність хвилювання за майбутнє України, очікування щодо зміни ситуації з формуванням чесної і компетентної влади, оцінка міжнародної підтримки України, установки щодо функціонування держави. За останнім показником, як зазначив соціолог, ми повернулися до рівня негативізму 2021 року.

Установки щодо функціонування держави найбільшою мірою впливають на установки стосовно позиції України у війні, а вони, у свою чергу, зумовлюють віру у Перемогу. 

У виступі Олени Сілецької, керівниці з досліджень Фонду «Партнерство за сильну Україну», йшлося про розроблену ними методологію вимірювання стійкості. 

Відповідні соціологічні дослідження, які з 2022 року проводяться щорічно, сфокусовані на п’яти вимірах: соціальна згуртованість, безпека у різних аспектах (економічна, охорона здоров’я, особисте відчуття безпеки тощо), оцінка інфраструктури місця проживання (медичні та навчальні заклади, дороги, зв’язок), стійке та залучене управління, інформаційна стійкість (доступ до українських медіа та основні медіа споживання).

Як приклад соціологиня навела дослідження одного з компонентів – соціальної згуртованості. Вона розглядається з точки зору ідентифікації, орієнтації на спільне благо, дій заради спільного блага та довіри до державних інститутів і діячів.

Кластер або домен ідентифікації складається з оцінки відчуття приналежності до своєї країни та плюралізму української ідентичності. Мається на увазі відчуття людьми себе як єдиного народу, незважаючи на різну етнічну та релігійну приналежність, а також ідеологічні розбіжності.

Результати всіх досліджень свідчать, що саме ідентифікація робить найбільший внесок у соціальну згуртованість – цей показник майже не змінюється (8,7 з 10).

Говорячи про вимірюваність стійкості, генеральний директор ГО «Стійка Україна» Дмитро Теперик поділився досвідом країн Балтії. «Для нас в Естонії стійкість завжди була дуже динамічною концепцією. Зокрема, ми її адаптуємо, трансформуємо з урахуванням подій в Україні», - наголосив Дмитро Теперик. 

Вимірювання стійкості насамперед полягає в оцінці ризиків та загроз. Це важливо для того, щоб наявна ситуація усвідомлювалася не тільки на державному рівні, але й всіма стейкхолдерами. Оскільки йдеться про практичний підхід, стійкість передбачає оцінку ефективності заходів, готовності до криз та реагування на них.

Країни Балтії застосовують складні індекси вимірювання стійкості – перша методологія взята в Ізраїлю, адже ізраїльські дослідники мають тривалий досвід концептуальних безпекових досліджень. Але при тому концепція стійкості та її заміри мають бути обов’язково локалізованими. 

Індекс, який використовується у дослідженнях, включає надію, відчуття небезпеки, симптоми дистресу, стійкість громад та стійкість суспільства.

Ще одним засобом вимірювання стійкості є кризові симуляційні навчання. Під час таких сценарних моделювань  окремо досліджуються міжсекторальна співпраця, рівень готовності до кризової ситуації різних спільнот та суспільних груп, а також те, яким чином відбувається комунікація і як виглядає культура безпеки у різноманітних спільнотах. 

Так, для рятувальників, поліції, військових та співробітників служб безпеки культура безпеки – це щось природне. Але для шкіл, лікарень, комунальних закладів, приватних компаній тощо вона зовсім інша, хоча вони також залучені до кризового менеджменту.

Українська формула стійкості укорінена в останніх тридцяти роках нашої політичної культури. Так вважає співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Володимир Лупацій. Формула має п’ять вимірів. Це певні цінності (антиавторитаризм, антиколоніалізм, антифундаменталізм), самооборона або готовність захищати згадані цінності, самооборона, коли низовий, місцевий рівень функціонує попри тимчасову втрату управління на центральному рівні, соціальна згуртованість та соціальні інновації.

«В екстремальних умовах і суспільство, і ЗСУ, і сили оборони були вимушені щось робити із нічого. І це цілий пакет інновацій у використанні зброї, використанні дефіцитних ресурсів, взаємодії один з одним і зі світом», - пояснив експерт.

Базовий рівень стійкості – локальний, адже вона будується за принципом субсидіарності. Аналітикиня НІСД та експертка Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Каплан зосередилась на тому, як визначають стійкість у громадах. 

Насамперед під стійкістю розуміють безпеку, яка відрізняється для різних типів громад (деокупованих, прифронтових та тилових). Але також велику роль грають соціально-економічні чинники, як то наявність роботи, доступність освітніх та медичних послуг, сприяння підприємництву, включно з релокованим бізнесом.

На жаль, зазначила експертка, представники громад, які брали участь у фокус-групах та громадських консультаціях, оцінюють стійкість дуже низько. Ключове завдання – щоб в громаді лишалися люди. Як «корінні», так і ВПО. Адже якщо немає населення, ми не можемо говорити ні про яку стійкість. А для цього якраз й потрібні перелічені безпекові, соціальні та економічні умови. 

У виступах директора департаменту корпоративних ризиків комерційного банку Сергія Міцури та засновника мережі освітніх закладів Федора Корнієнко йшлося про стійкість бізнесу. Як зазначив Сергій Міцура, один з основних показників надійності банку – стресостійкість, запас міцності у кризових умовах. У свою чергу, міцність проявляється у здатності вести безперервну діяльність, зокрема, під час війни. Також важлива взаємодія з клієнтами та співробітниками, яка залишається стабільною. 

Паралельно потрібно регулярно оцінювати ризики через стресотести. На думку Сергія Міцури такий підхід можливо масштабувати на інші сфери.

Соціальний психолог Олег Покальчук розповів про виміри психологічної стійкості: це виживання, гнучкість та адаптивність. На індивідуальному рівні стійкість проявляється як здатність опиратися кризам. «Стійкість системи залежить від “індивідуальних налаштувань”, які базуються на попередніх досвідах людини», - пояснив експерт.

Захід відбувся в рамках серії публічних обговорень, які організовує ГО «Стійка Україна» з метою підвищення рівня обізнаності про різноманітність стійкості та її складові.